ПрийдЕ той час і станемо усі перед Тобою
Такі, які ми є, - без макіяжу і прикрас.
Ніхто тоді не виправдається сам собою.
Є виправдання лиш одне - Ісус Христос.
Все створено Творцем: земля і небо, люди,
ПташкИ і квіти, і дерева, усяка звірина,
Веселка в небі (чи ж не Боже чудо?!),
Морів і океанів неосяжна глибина...
Усе Твоє і я Твоя, така, як є, мій Боже.
Не заховаюся від Тебе я ніде.
Творить добро без Тебе я не можу,
Тож Дух Святий нехай мене веде.
Я часто помиляюсь, та все ж хочу
У всьому волю я чинить Твою, Отець.
Допоможи усе робить уміло, творчо,
Щоб труд мій не загинув нанівець.
Приходить старість, та душа квітує,
Бо ж вона вічна і ніколи не помре.
Нехай же кожний подих, порух вона чує
Святого Духа- Він не підведе.
О, Дух Святий, прости, що пригашала
Тебе я часто і удаляла я Тебе
Й тому духовних і фізичних сил не мала,
Й лукавий "діставав" тоді мене.
З Тобою спокій, мир і радість вічна.
Ти - моє щастя, впевненість моя.
ЛишЕ добра, мій Боже, зичиш.
Без залишку я вся, Господь, Твоя.
Ісус Христос приніс за мене жертву,
За всі гріхи мої Він постраждав!
О, мій Творець і Бог мій милосердний,
Без Тебе хто б спасіння з людей мав?!
Тож підкоряю дух, душу і тіло,
І розум свій Тобі, о Дух Святий.
Без Тебе жити свято не зумію-
Мене всю очищай й до вічності веди.
Ольга Назарова,
Украина
Ти все розставиш на свої місця, мій Боже.
Лиш Ти надійний, вірний, Боже мій.
НавЕсти лад у всім мені Ти допоможеш.
Вся довіряюся, Господь, лише Тобі. Амінь.
Прочитано 5592 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Поэзия : Насіння (The seed) - Калінін Микола Це переклад з Роберта У. Сервіса (Robert W. Service)
I was a seed that fell
In silver dew;
And nobody could tell,
For no one knew;
No one could tell my fate,
As I grew tall;
None visioned me with hate,
No, none at all.
A sapling I became,
Blest by the sun;
No rumour of my shame
Had any one.
Oh I was proud indeed,
And sang with glee,
When from a tiny seed
I grew a tree.
I was so stout and strong
Though still so young,
When sudden came a throng
With angry tongue;
They cleft me to the core
With savage blows,
And from their ranks a roar
Of rage arose.
I was so proud a seed
A tree to grow;
Surely there was no need
To lay me low.
Why did I end so ill,
The midst of three
Black crosses on a hill
Called Calvary?
