Сьогодні в світлий день оцей
Я відчуваю запах м"яти
І бачу ніжну усмішку Христа...
Всю мою душу, моє серце
Він аж по вінця наповня
Любов"ю, радістю, теплом,
Дарує щастя і натхнення.
Як вдячна я Тобі,Господь,
За ласку, дивне почуття,
Яке веде до одкровення.
Сьогодні і завждИ
Ти будь мені близький-
Найближчий від усіх на світі.
Я вдячна за життя,
Що дарував мені,
За ніжний, неповторний запах квітів,
За сонце в небі й журавля,
За "бабине" недовге літо,
За те, що я живу на цьому світі;
За те, що Ти послав в цей світ
Своє єдинеє Дитя;
Що потім це Дитя , прийнявши гіркі муки
За Ним не скоєні гріхи,
Спасло мене, мою дитину,
Батьків, братів, сестер
Від вічних мук на тому світі-
За це, Господь,Тебе люблю
І воздаю Тобі хвалу.
Я хочу,щоб весь світ, мій Боже,
Звільнився від всього гріха,
Щоб Україна вільна, молода
Предстала перед Богом на колінах
В молитві.
Надіюсь, вірю, що настане час
І прийде та хвилина,
Коли,Господь, почуєш нас
Й благословиш мою країну,
Увесь її народ на щастя, на добро,
На вічну радість безкінечну.
За все хвала Тобі,Господь,
Хвала безмежна, вічна!
Ольга Назарова,
Украина
Ти все розставиш на свої місця, мій Боже.
Лиш Ти надійний, вірний, Боже мій.
НавЕсти лад у всім мені Ти допоможеш.
Вся довіряюся, Господь, лише Тобі. Амінь.
Прочитано 6264 раза. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Расколотый купол Неба - zaharur В известной басне Крылова про свинью под дубом, дерево, кормящее свинью, обращаясь к ней, говорит такие слова: «Неблагодарная!
Когда бы вверх могла поднять ты рыло, тебе бы видно было,
что эти жёлуди на мне растут»
Таким образом, проблема свиньи, не видящей Источника своего бытия, заключалась в том, что она не могла поднять своего взора вверх.
Если бы она научилась возводить свои очи ввысь, то не могла бы не увидеть Того, кто даёт ей жизнь.
Очень часто верующие люди пытаются привести неверующих и неблагодарных Богу людей к вере такой вот прямой, как линейка, проповедью о Боге, о Христе и т.п. Результат такой "прямой речи" зачастую бывает обратный желаемому: сердце неверующего ещё больше запирается и ожесточается. Но гораздо лучше, думаю, вначале просто помочь человеку оторвать свой взор от земного, помочь ему хоть краем глаза увидеть Небо, взглянуть на горнее. И, если это получится, то следствием этого естественнейшим образом станут мысли о Невидимом Источнике всех добрых даяний...
