Посадили калину возле нашего дома.
Я взрослел, и калина зеленела весной.
Ой, калина,калина,расцветай поскорее,
Я пока ещё дома и пока молодой.
Вот и осень настала,и калина созрела.
Я попробовал ягод ярко-красных на вкус.
Почему же так горько на губах моих стало?-
Я уехал из дома,но я скоро вернусь.
Долго шёл я по свету,не найдя в жизни счастья.
Только зло и несчастье вихрем шло по земле.
Я испил чашу скорби,вспоминая дом милый;
Слаще ягод калины не встречал я нигде.
Наконец я вернулся:здравствуй дом и калина.
Здесь провёл своё детство,здесь родился и рос.
Я спешу в дом родимый,на ходу гроздь срывая.
Но горька вновь калина...-дома нет никого.
Где вы-радость и счастье;где вы,юные годы?
Как вернуть вас обратно,где искать мне любовь?
Только память осталась-словно горечь калины.
Потерял...Потерялся...всё вернётся ли вновь?
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
