I «Отче! прости им, ибо не знают, что делают»
Ев. от Луки 23:34
Такой жары не помнят здешние места.
Быть может, солнце осудить сие пыталось?..
Дорогой стонущей – глотая пыль – за стан.
Бессонной ночи продолжение – усталость.
Здесь плач младенцев, блеск доспехов, нищих стон.
Переплетенье боли, зла и состраданья.
Возврата нет. Исполнить до конца закон.
Одним гвоздем пробить Основу мирозданья.
«Благочестивого» незнанья пелена
Сердца окутала, и день подобен ночи.
Еще шесть слов, но чаша до краев полна…
«Смотри, что делают!» - в ответ: «Прости им, Отче!
II «Истинно говорю тебе, ныне же будешь со Мною в раю»
Ев. от Луки 23:43
Средь толпы, среди лиц знакомых,
Среди мира – совсем один…
Предначертанный и искомый
Путь? «Тогда со креста сойди!»
Палачи, разразившись смехом,
К разрушенью готовят Храм.
«Чудеса Твои не помеха,
Чтоб свершить правосудье нам!»
Одного только совесть гложет
За греховную жизнь свою.
«Помяни меня в Царстве, Боже!» -
«Ныне будешь со Мной в раю!»
III «Жено! се, сын Твой»
Ев. от Иоанна 19:26
Прикосновенье детских рук,
Боль первых неудач.
Все помню: каждый шаг, игру,
Стук сердца, раны, плач…
А дальше? Смысл во всем искать,
Жизнь проживать во сне?..
Печать избранья на висках,
И счастье в пелене…
На части душу расколоть.
До срыва – вздох один.
Отдать родную кровь и плоть
Тьме?... - «Жено, се Твой сын».
IV «Боже мой, Боже мой! для чего Ты меня оставил?»
Ев. от Матфея 27:46
Суд правый обернулся тьмой.
Молчать? Быть сильным?
От самого себя – домой –
Дорогой пыльной.
Укрыться. Не смотреть назад,
Ну что же дальше?..
Уже не кровь – змеиный яд,
Осанна фальши…
А Он пронзает стоном тьму:
«Мой Боже, где Ты?
Меня оставил почему?..»
Но нет ответа.
V «Жажду»
Ев. от Иоанна 19:28
Вступив на путь скорбей однажды –
Закончить криком в Небо: «Жажду!»
Благоуханьем – запах тел.
Скажи, Ты этого хотел?
Узреть конец борьбы в Начале?
Здесь даже ангелы молчали.
Желчь – «сладкий» поцелуй в уста…
Боль пишет хронику Креста.
VI «Совершилось»
Ев. от Иоанна 19:30
Каждая клетка стенала.
Громко сосуды рвались.
Долго ль еще до финала,
До сотрясенья земли?
Долго ль смотреть на мученья,
На безучастье Небес?
Все ли имеет значенье?
Пятница – благом – Тебе?..
Кончено. Вдребезги милость.
Тридцать потерянных лет?..
Слово шестое – «свершилось» -
Судьям безумным ответ.
VII «Отче! в руки Твои предаю дух мой»
Ев. от Луки 23:46
Во всей Вселенной только Ты и Я…
Созвучье наше змей расстроить хочет.
Но не нарушить тайны бытия.
Я до конца прошел путь скорби, Отче!
Преодолев отверженность и боль,
Стал примиреньем Вечности и праха.
За жизнь святую – испытаний соль,
Плевки толпы, смирения рубаха…
В Твои объятья предаю мой дух.
Не раз убытки подсчитают бесы.
…
Все шло как надо, только на беду –
Свершившим суд – разорвалась Завеса.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
"Преодолев отверженность и боль,
Стал примиреньем Вечности и праха.
Просто супер!Благословений Вам.Христос воскрес!
Комментарий автора: Надежда, Ваши отзывы для меня - всегда благословение! С праздником Вас, милости и благодати от Господа, успехов в творчестве!
женя блох
2010-04-02 11:09:43
Брат,Виталий.Читала и дух мой в Радости
Себе кричала"Христос Воскрес" и отвечала
"Воистину Воскрес"! Комментарий автора: Женя, спасибо, сестричка благословенная! Милости и любви от Господа! И конечно же - успехов в творчестве!
Светлана Бабак
2010-04-15 08:15:05
Здравствуйте, рассказала о Вас у себя на сайте Духовная поэзия
С любовью Божьей. Светлана.
Инна Радужная
2010-04-30 08:57:12
Виталий, зравствуй! Прочла твои стихи. Благодарю. Слава Богу за таланты, которые Он раздал. Счастлива оттого, что могу читать твои стихи.
Благословений!
Христос Воскресе!
Лаодикия - Лариса Зуйкова "Се стою у двери и стучу: если кто услышит голос Мой и отворит дверь, войду к нему и буду вечерять с ним и он со Мною.”
(Откр. 3:20).
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
